На велосипеді взимку: як підготуватись до катання в холодну пору року

Взагалі-то велосипед краще використовувати в теплу пору року, але от що робити завзятим велолюбителям, які буквально зрослися зі своїм транспортним засобом? Звичайно, відмовляти в задоволенні собі не варто, але необхідно дотримуватися рекомендацій і правил, щоб ваші поїздки були комфортними і безпечними.

118

 

 

 

 

 

 

 

 

Готуємо велосипед

Це далеко немаловажлива деталь, адже зимова їзда кардинально відрізняється від літньої і тому слід врахувати всі тонкощі екіпіровки вашого «залізного коня». Взимку всі деталі велосипеда зношуються набагато швидше, ніж в теплу пору року. Тому його обслуговування займе значно більше часу.

По-перше, кататися можна тільки при температурі повітря не нижче -15. Врахуйте, що вам доведеться їздити по утрамбованому снігу, а іноді й торованому льоду, тому краще заздалегідь обзавестися «правильними» покришками з частими металевими шипами (чотирирядні). Звичайно, на них доведеться неабияк витратитися, зате про свою безпеку ви можете не турбуватися. Є більш бюджетний варіант – покришки з прорідженими металевими шипами (дворядні), але кататися на них по льоду не рекомендується. Ще одна порада – не сильно накачуйте шини взимку, злегка зменшіть тиск, і хід велосипеда по снігу буде легше. На холодний період ми радимо обладнати велосипед дисковими гідравлічними гальмами на обидва колеса – з ними не страшна ожеледь та іній на ободі. Також взимку страждає ланцюг – він швидко іржавіє від снігу, солі та піску, якими щедро посипають дороги. Тому мити і змащувати ланцюг треба раз на 2-3 дні, а то й частіше. Взимку також міцно дістається перемикачів передач – в їх пружинки легко може потрапити сніг і крижана крихта. Щоб погодні умови менше відбивалося на роботі перемикачів, не забувайте після кожного катання обробити шарнірні з’єднання спеціальним аерозольним мастилом для рухомих деталей (наприклад, таким, як Nanoprotech Anticor Velo), що витісняє з них вологу або аерозольним мастилом з тефлоном. Подбайте також про фари і світловідбивачі, адже в зимовий час темніє рано. В ідеалі слід поставити на кермо велосипеда світлодіодну фару (вона ергономічна і відносно недорога), а ззаду – червоний ліхтар. Не зайвими будуть також бічні світловідбивачі оранжевого або жовтого кольору на спицях коліс. Зверніть також увагу на те, що пластикові деталі на морозі стають більш крихкими – акуратно сідайте на велосипед, щоб не зачепити «крило», також поставте додаткові кріплення на насос, щоб випадково не втратити його по дорозі.

Вибираємо правильний одяг

Головне правило зимовоно велопробігу – багатошаровість одягу. При цьому речі повинні добре відводити вологу від тіла і не продуватися. Ідеальний варіант спорядження: нижній шар – натільна термобілизна, середній – велосипедна форма (підійде гольф або реглан на флісовій байці) і верхній – непродувна куртка, бажано мембранна. Не забудьте надіти під шолом головний убір. Для цієї мети ідеально підійде балаклава або бафф на флісі. Про руки теж варто подбати. Спеціальні велосипедні рукавички легко можна замінити звичайними довгими спортивними гірськолижними віндстоперами, ну а якщо немає і їх, тоді згодяться дві пари звичайних – вовняні тонкі знизу і більш щільні зверху. Непоганим зимовим взуттям для подорожей на велосипеді є спеціальні контактні черевики. Багато досвідчених велосипедистів, правда, нарікають на те, що вони не підходять для занадто холодних зим, але в останні роки в Україні такі зустрічаються все частіше. Якщо ж холод серйозно дошкуляє, тоді доведеться подбати про USB-устилки з підігрівом або спеціальні хімічні одноразові (їх ще можуть називати «теплоїд»). Правда коштує така річ недешево, зате ноги будуть завжди в теплі.

213

 

 

 

 

 

 

 

Плануємо, де кататися
Ідеальна дорога для зимових катань на велосипеді – утрамбований сніг або сухий розчищений асфальт. Комфортно пересуватися по снігу можна тільки, якщо його намело небагато – не більше 10 см. Найкраще місце для прогулянок на велосипеді взимку – доріжки в парках. Поїздок по проїжджій частині краще уникати – це може бути небезпечно. Особливо слід сторонитися зупинок громадського транспорту – від частих гальмувань автобусів, тролейбусів і маршруток там може утворитися полій, та ще й часто покрита тонким шаром снігу, тому її не завжди вдається вчасно розглянути. Також по можливості уникайте різких гальмувань і великій швидкості, особливо на поворотах.

Як бачите, зимові прогулянки на велосипеді “на любителя”, оскільки обмежень куди більше, ніж в теплі пори року, та й доведеться істотно витратитися на правильну екіпіровку, щоб спокійно їздити по засніженому місту. Але якщо свого життя без велосипеда ви не уявляєте, тоді всі складнощі здадуться вам просто дрібницями.

Львівська асоціація велосипедистів долучилась до соціальної інформаційної кампанії про безпеку руху для велосипедистів на дорозі, організованої виробником світловідбивачів Zameten. Метою соціальної кампанії є розповісти велосипедистам про правила дорожнього руху зрозумілим і наочним способом.

Життя людини є найвищою цінністю. Найбільше смертей і травмувань в Україні стається саме через ДТП. Ми вважаємо таку ситуацію неприйнятною. Тому безпека дорожнього руху мала б бути першочерговим завданням держави і керівництва населених пунктів. Зменшити смертність і травмування на дорогах можна з допомогою продуманого дизайну вулиць та інформування населення про правила безпеки дорожнього руху з ефективним контролем за їх дотриманням. Безпека залежить від усіх учасників дорожнього руху: автомобілів, велосипедистів та пішоходів. Тому велосипедистам також важливо пам’ятати, що Правила дорожнього руху поширюються на всіх, і це не формальність, а питання життя і смерті.

obyizd-ukr

Ми почали цю інфокампанію, щоб у доступній формі розповісти велосипедистам про правила дорожнього руху. Не з вимогами “велосипедист повинен те й те”, а наочно: об’їжджаєш машину без піднятої руки — будь готовий її поцілувати! Адже правила дорожнього руху ніхто не читає, правила є, а практичного розуміння немає“, — розповідає Влад Дейнека, керівник компанії-виробника світловідбивачів Zameten, яка ініціювала інфокампанію про безпеку руху.

napravlennya-ukr

Хто працював над інфокампанією

Велосипеди для зйомок надали “Велостанція Харкова” і Veliki.ua, машини — компанія Nissan, а регулювати рух під час зйомок допомогла “Патрульна поліція Харкова”. Завдяки професіоналізму поліції вдалося провести зйомку за планом і без переживань, що учасники можуть постраждати. Інформаційну підтримку надала “Асоціація велосипедистів Києва”. Фотограф інфо-компанії — Олександр Роженюк.

perehrestya-ukr

Що далі
Zameten планує запустити інфокампанію для пішоходів і почати роботу над розширеною інфокампанією для велосипедистів. “Але перш ніж почати роботу над наступним етапом, ми хочемо отримати відгуки і думки людей про те, що ми запустили. Про те, наскільки правила, які ми розкрили, цікаві та зрозумілі. Також ми запрошуємо громадські організації та велобізнес для роботи над наступними етапами соціальної кампанії”, — повідомив Дейнека.

svitlofor-ukr

Нагадаємо, що Львівська асоціація велосипедистів виступає за зниження швидкості автомобілів у місті до європейського стандарту (50 км/год) та відміну нештрафованого перевищення швидкості на 20 км/год.

Урбаніст Джон Массенгейл на прикладі НьюЙорка розбирає типові помилки транспортного проектування і пояснює, чим добрий план Vision Zero, який передбачає зниження смертей в ДТП до нульової позначки. Для Львова та інших міст України його ідеї також актуальні.

П’ятниця 13 листопада 2015 року стала 13-м днем ​​поспіль, коли на вулицях Нью-Йорка під колесами машин і автобусів гинули пішоходи. Причиною цих смертей є те, що незважаючи на всі позитивні зміни, що сталися після того, як в грудні 2013 року мер Білл де Блазіо і глава департаменту транспорту Нью-Йорка Поллі Тоттенберг підписали план Vision Zero, вулиці Нью-Йорка далі розглядаються як транспортні артерії для автомобілів та вантажівок.
Поки ми ставимо пропускну здатність вулиць вище за безпеку пішоходів, люди продовживатимуть гинути. Але є і хороші новини: коли вулиця стає зручною для пішоходів, автомобілі продовжують їздити. Завдяки цьому ми можемо без проблем створювати простори, які викликають бажання скоріше вийти з машини і пройтися пішки. Зрештою, це і є справжнє міське життя. Нам не потрібно вибирати між пішохідними просторами в дусі Таймс-сквер і вулицями, які нагадують заміські шосе. Автомобілі та люди можуть мирно співіснувати.
 queens-beforeQB-aerial-after-smДля початку трохи історії. Впродовж декількох десятиліть вулиці Нью-Йорка підконрольні департаменту транспорту, де працюють люди, які вважають своїм головним завданням забезпечити якнайшвидше і найбезпечніше пересування автотранспорту. Вони використовують для оцінки вулиць федеральний класифікатор під назвою «Рівень завантаження доріг» (LOS), що дозволяє оцінити, наскільки велика пропускна здатність вулиці. Все, що затримує машини, вважається перешкодою. Дерева розглядаються як «зафіксовані перешкоди», оскільки в разі зіткнення можуть пошкодити автомобіль. Люди стають «рухомими перешкодами» – вони можуть спричинити затримку транспортного потоку та пошкодити машину в разі зіткнення. Їх, як і дерева, бажано тримати подалі від дороги.

Звичайно, так було не завжди. Епоха панування автомобілів почалася приблизно сто років тому, коли автопромисловці, нафтові компанії, фірми, які займалися дорожнім будівництвом, і Асоціація американських автомобілістів усвідомили, що для зростання продажів автомобілів треба розчистити вулиці від пішоходів. Раніше люди ходили там, де їм заманеться, а в одному з американських міст попереду машин мала б йти людина з прапором, попереджаючи інших про можливу небезпеку. Однак в 1908 році в продаж надійшов автомобіль Ford Model T, і буквально через десять років вулиці американських міст було важко впізнати. Вперше в історії пішоходи не могли просто так перейти вулицю – вони повинні були стояти на перехресті, чекаючи, коли загориться зелений сигнал світлофору. Прихильники автомобілізму надали англійському слову «jaywalking» новий сенс. Якщо раніше так називали сільських простаків, які невпевнено почували себе на міських вулицях, то тепер так стали називати пішоходів, які порушують правила, придумані прихильниками автомобілізації.

Минуло сто років, і маятник хитнувся в протилежний бік. Принаймі, в Нью-Йорку, де мер Майкл Блумберг і глава департаменту транспорту Джаннет Садик-Хан запропонували новий погляд на використання міських вулиць, проклали кілометри велодоріжок і організували безліч пішохідних зон. Оскільки 80% жителів Манхеттена не мають власної машини і не використовують автомобіль для поїздки на роботу, більшості ці нововведення припали до душі.

Садик-Хан вдалося здійснити свої реформи ще й тому, що в Нью-Йорку, як і в інших містах США, вулиці знаходяться у повній владі транспортного департаменту. Однак в інших містах чиновники як і раніше докладають усіх зусиль для того, щоб полегшити життя автомобілів. Федеральне міністерство транспорту виділило місцевим департаментам величезні гроші на реконструкцію доріг. Пропускна здатність різко підвищилася, а рівень безпеки пішоходів – став ще нижчим. Американці всюди їздять на машині – ми вважаємо це нормальним, як і те, що аварії на дорогах забирають 30-40 тисяч життів щороку.

Коли мер де Блазіо оголосив план Vision Zero, це був величезний крок вперед для всієї Америки – на офіційному рівні було визнано принципово нові стандарти оцінки вулиць. Історія Vision Zero почалася в Швеції. Транспортні фахівці в цій країні прийшли до висновку: якщо ми хочемо, щоб пішоходи перестали гинути на дорогах, то повинні або повністю ізолювати людей від машин, або знизити швидкість автотранспорту. Ті, хто знає американські передмістя, розуміє, що США вибрали перший варіант. Дороги, де транспортний потік тече немов вільна ріка, не зустрічаючи на своєму шляху ніяких перешкод, прекрасні в теорії. На практиці ж виходить, що в світі, де люди переміщаються виключно на автомобілях, доріг на всіх не вистачає – вільні річки швидко перетворюються на зразок каналізаційної мережі, яка страждає від постійних засмічень.

У Нью-Йорку за часів мера Рудольфа Джуліані на вулицях ставили металеві парканчики, щоб люди переходили дорогу не абиде, а тільки на спеціально обладнаних переходах. Але вулиці від цього не стали безпечнішими – воїни сприйняли ці парканчики як дозвіл їхати ще швидше, а чим швидше їдуть машини, тим вища ймовірність, що збита людина загине. Коли я був дитиною, на манхеттенських авеню був двосторонній рух. А потім чиновники вирішили, що односторонні вулиці безпечніші – насправді слід було сказати «безпечніші для машин, що їдуть на високій швидкості».

Коли автомобілі їдуть швидко, це завжди погано для пішоходів, з трьох причин. Перша: у людини, збитої автомобілем на швидкості 50 км/год, у 8 раз вища ймовірність загинути, ніж у людини, яку збили автомобілем на швидкості 30 км/год. Друга: водій, який їде зі швидкістю 30 км/год бачить в три рази більше, ніж їде зі швидкістю 50 км/год. Третя: у водія, який їде зі швидкістю 30 км/год більше часу, щоб зреагувати на непередбачену ситуацію на дорозі, а гальмівний шлях приблизно на третину коротший, ніж у водія, який їде зі швидкістю 50 км/год.

ScreenSplashТепер ми бачимо, що прихильники Vision Zero мають рацію: щоб люди перестали гинути на дорогах, машини повинні їздити повільніше. Ніякі велодоріжки і реконструкція односторонніх авеню самі по собі не зможуть вирішити це завдання. Поворотні смуги, які з’являються на реконструйованих вулицях створюють небезпеку для пішоходів і велосипедистів, і хоча там знизили дозволену швидкість до 40 км/год, камери не фіксують порушення, поки авто не розженеться до 60 км/год. Виділені велодоріжки захищають велосипедистів, але не заважають машинам ганяти 60 км/год і навіть швидше. Якщо ми хочемо, щоб люди перестали гинути, на більшості вулиць швидкість автомобілів треба знижувати як мінімум до 30 км/год. Порушення швидкості повинно стати таким же серйозним проступком, як і водіння у стані алкогольного сп’яніння.

Якщо ми знизимо ліміт швидкості до 30 км/год, нам не доведеться відокремлювати машини від пішоходів. Поки наші транспортники думали, як забезпечити машинам можливість їздити ще швидше, їх європейські колеги, такі як голландець Ханс Монредман, довели, що кращий спосіб уповільнити машини – це прибрати дорожню розмітку, зняти знаки, вказівники і все інше. Результат цього – прекрасні живі вулиці, де люди із задоволенням ходять пішки.

Перекладено з: https://www.cnu.org/publicsquare/city-street-terrible-thing-waste

Багато велосипедистів мабуть бачили відео про те чому крадуть велосипеди. Якщо ні, то перегляньте трішки нижче. Бережіть своїх коней ;)