Перші в Італії багатоденні велозмагання були організовані сицілійським меценатом Вінченцо Флоріо в 1907 році і одержали назву від острова, де відбувались – Giro della Sicilia. Запеклий двобій відбувся між Ґалетті і Ґанна, переможцем став Ґалетті.
У 1909 році починається одна з найважливіших велотрадицій Європи і світу – Giro d’Italia, організована італійською спортивною газетою La gazzetta dello Sport. В перші роки змагань учасники не змагалися щодня, оскільки газета виходила два рази на тиждень і організатори підлаштовувалися під терміни випуску.
Середня довжина етапів була 320-350 кілометрів, а деколи сягала 420 кілометрів. Це означало, що перші велогонщики перебували в сідлі по 17-18 годин, говорячи про найкращих; іншим доводилося куди гірше – 23-24 години. Вирушати треба було опівночі і закінчувати етап теж за глупої ночі. Старт відбувався при слабкому тодішньому освітленні та з допомогою факелів і простих ліхтарів; перші кілометри допомагали фари автомобілів організаторів та журналістів. Кожен біціґліст мав з собою ліхтар на нафті чи ацетилені. Спочатку велогонщики трималися купи, щоб не збитися з маршруту, але якщо хтось з учасників пробивав колесо і не встигав вчасно його замінити, тоді починалися великі труднощі.
Окрім проблеми з освітленням посеред ночі серйозною небезпекою тоді були напади диких звірів, особливо зграй собак, а також звірів цивілізованих, які могли забрати всі більш-менш цінні речі біціґліста та й самі біціґлі. Якщо в когось з учасників ламалась педаль, ланцюг, губився болт чи гайка, то в більшості випадків це означало вихід із змагання, адже обслуговування відбувалося лише у певних пунктах маршруту. Автомобілі, які супроводжували велогонщиків, можна було порахувати на пальцях. Вони належали спонсорам, суддям та журналістам. Журналісти їхали з хвоста велогонки, обганяючи учасників, дослухались до переказів випадкових очевидців, записували цікаві оказії; потім чекали, доки всі учасники велозмагання проїдуть і фіксували результати.
Автор: Віталій Корольов