21 серпня ми зібрались у теплому колі львівських роверисток і роверистів у затишній соціальній кав’ярні “У Сусідів” і, коли всі поласували какао з зефірками і чорничними мафінами, почали ділитись цікавими велоісторіями, які траплялись у нашому житті.
Отже, знайомтесь, наші герої:
Юля
Велосипедний стаж: з 7 років.
Зараз їздить кожного дня, але залежно від сезону та погоди, бо якось впала на мокрій бруківці, коли їхала в дощ.
Найяскравішим спогадом з веложиття є дводенна мандрівка в Чернівці…з килимом, “таким як вішають на стіни або кладуть на підлогу”, на багажнику – чудова заміна каремату =)
Ще Юля була зіркою на весіллі брата, коли всі гості дізнались, що вона проїхала 140 км аби туди дістатись, адже електричок у тому напрямку нема, а потяг приходить пізно. “Це було в серпні. Удень у дорозі не було спекотно, я навіть не втомилась. Проте викликом була довга дорога крізь темний ліс, бо було страшнувато”.
Настя
Велосипедний стаж: з дитинства.
Велосипед як транспорт – 2, 5 роки.
“В дитинстві у нас була забавка – “трамплін” над калюжею – всі діти його проїхали, а я плюхнулась прямо в калюжу, не доїхавши до кінця”.
Любить веломандрівки.
“У мене завжди був мтб – тепер я закохана у свій новий міський ровер.
Їжджу за будь-якої погоди, цього року хочу спробувати їздити взимку, як тільки встановлю надійну покришку”
Марічка
Велосипедний стаж: з дитинства.
Велосипед як транспорт – 4-5 років
Має досвід їзди взимку – у мороз, мокрий сніг, незважаючи на слизькі дороги, долала 16-кілометрову відстань від батьків, які живуть у Винниках до Львова – “від холодного повітря рятував тільки баф”
Велосипед став улюбленим засобом пересування, тому коли Марічка була рік у Польщі, вона брала ровер з собою, коли жила в Києві – теж. “Але в Києві їздити важче, бо там гірки з Лівого на Правий берег. А дорога від моста Патона до монумента Батьківщина-Мати – як підготовка до Тур де Франс”.
“На ровері я ніби переживаю друге дитинство, бо кожен новий сезон приносить нові подряпини.
Одного разу я їхала з крутої гірки на Чортових скелях на Ardis’і (китайські деталі укр руками) і сильно в’їхала головою в дерево – мені навіть накладали шви”.
Орест
Велосипедний стаж: 9 років.
Велосипед як транспорт – 2 роки.
“Знаю багато людей, які часто падають з ровера, зі мною таке трапляється рідко. Минулого літа я їхав на Янівський цвинтар по мосту на Городоцькій зі швидкістю 20 км/годину за вантажівкою, що перевозила свиней, і не помітив, що на дорозі була невеличка кругла пляма з асфальту. Коли я наїхав на неї, в мене вивернуло кермо, колесо – і я перелетів вперед, як з катапульти”.
Настя
Велосипедний стаж: більше 5 років
Їздить за будь-якої погоди.
“У мене фолд – на мою думку, найкращий велосипед для пересування в мегаполісах”.
“Колись в мене був мтб із “зубастими” покришками, бо я брала участь у спортивних змаганнях протягом 3 років”.
“Якось я їхала на своє перше телеінтерв’ю по Валовій і раптом почула гучний хлопок, ніби як постріл – лопнула покришка. Потім, під час інтерв’ю в студії, оператори брали крупним планом ровер, а я все хвилювалась щоб не було видно спущеної покришки, тому просила вимкнути третю камеру, аби то колесо не побачили глядачі”.
На завершення наших дружніх посиденьок у нас був перегляд кінокартини “Йдучи у відрив” (1979), субтитри до якого були перекладені силами Руслана Стражника та Анастасії Судковської.
Вечір вийшов дуже атмосферним і затишним, незважаючи на відчутне в прохолодному літньому повітрі наближення осені. Дякуємо кав’ярні “У сусідів” за гостину! Вдячні нашим учасникам! Приходьте ще!