За результатами досліджень, проведених у типових автомобілеорієнтованих містах, більшість громадян “зацікавлених, проте стурбованих” – на разі не користуються велосипедним транспортом, проте, мабуть, розглянули б цей варіант якби це було безпечніше (наприклад, завдяки існуванню захищених велосмуг). Проте, ці “потенційні” велосипедисти повинні взяти на себе відповідальність за проведення змін, які в своїх інтересах, а також використовуючи можливості, які вже доступні.
Більшість мешканців міста є “зацікавленими, проте стурбованими”
Портленд був першим містом, до якого була застосована термінологія класифікації в наведеній нижче діаграмі. За нею, мешканці можуть бути поміщені в одну з наступних чотирьох груп залежно від їх ставлення до велосипедного транспорту: “Сильні та Безстрашні”, “Захоплені і впевнені”, “Зацікавлені, проте стурбовані” і “Нема як/ Не знаю як”. Дослідження в подібних містах (наприклад, у Мельбурні, Лондоні), виявили що ці чотири пункти класифікації є типовими і що група “зацікавлених, проте стурбованих” складає близько 60% мешканців міста.
Чотири типи велосипедистів
-Управління транспорту Портленда стверджує, що “першочерговою причиною, чому люди не їздять на велосипедах є те, що вони бояться бути на проїжджій частині на велосипеді. Вони, як правило, не бояться інших велосипедистів або пішоходів, або заподіяння собі шкоди під час їзди на велосипеді (за винятком якщо це станеться під час аварії). Коли вони кажуть, що вони «бояться» це страх людей, які керують транспортом “. У статті УТП описує ці чотири групи:
“Сильні та Безстрашні” – це люди, які будуть їздити в будь-якому місці, незалежно від умов дорожнього покриття.
“Захоплені і впевнені” спокійно їздять проїжджою частиною, але вважають за потрібне існування та пересування об’єктами велоінфраструктури. Вони є поціновувачами велосипедних доріжок та велосипедних бульварів.
“Зацікавлених, проте стурбованих” мешканців приваблює їзда на велосипеді. Вони з найрізноманітніших джерел знають про те, як легко їздити на велосипеді в Портленді, про те, якою популярною є їзда на велосипеді в місті, про “велосипедну культуру” Портленда, про Портленд як “дружнє до велосипедистів місто” , і про необхідність більш активного способу життя. Вони люблять їздити на велосипеді, адже це нагадує їм їхню юність, і вони хотіли б їздити більше. Але, вони бояться їздити. Вони не люблять автомобілі, що мчать їхніми вулицями. Вони починають нервувати та думати про те, що трапилося б з ними на велосипеді, коли водій мчатиме на червоне світло, або їхатиме занадто близько і занадто швидко.
Далеко не всі з “зацікавлених, проте стурбованих” жителів регулярно їздять на велосипедах – мало хто буде кататися околицями міста до місцевого парку або кафе, але частка тих, що хочуть виїжджати на магістральні вулиці аби дістатись до великих громадських і комерційних пунктів призначення, які вони часто відвідують, становить 60% від населення міста. Вони будуть їздити, якщо почуватимуть себе безпечніше на дорогах: якщо машини будуть їздити повільніше і рідше, і якби було більше тихих вулиць з невеликою кількістю автомобілів і доріжок без машин взагалі.
“Нема як/ Не знаю як” складають групу, яку на даний момент не цікавить їзда на велосипеді взагалі, через топографію, нездатність, або просто повну і абсолютну відсутність інтересу.
Більш безпечна велосипедна інфраструктура не буде створена тими, кому вона не потрібна
Якщо ви один з “зацікавлених, проте стурбованих” і чекаєте на створення мережі велосипедних доріжок, збудованих навколо вашого місця проживання та за вашими основними напрямками, ви можете чекати дуже довго.
“Сильним і Безстрашним”, звичайно, не потрібні відокремлені велосипедні доріжки, і вони, насправді, воліють використовувати автошляхи, тому що там вони можуть їздити швидше й усюди, не затримуючись через повільніших велосипедистів або пішоходів. Деякі з них навіть виступають проти будівництва велосипедних доріжок або смуг, адже для них це це означає, що вони можуть втратити свою свободу використовувати замість цього дороги.
“Захоплені і впевнені” віддають перевагу більш широкій мережі прямих і швидких велосипедних маршрутів, а не відокремленим велосипедним доріжкам, тим більше якщо вони не з’єднані між собою. Велосипедні доріжки, обмеження швидкості, пріоритет велосипедистів на перехрестях і велосмуга (наприклад, автомобільна парковка, що відокремлює “смугу” для велосипедистів, але не для автомобілів) абсолютно їх влаштовує.
“Нема як/ Не знаю як” (33%) або повністю не зацікавлені у велосипедному транспорті або активно виступають проти нього, бо вважають, що він зменшує їхню можливість дістатись усюди швидше на автомобілі. Вочевидь, вони не схвалюють розвиток велосипедної інфраструктури.
Висновок для групи “зацікавлених, проте стурбованих” у тому, що, якщо від їзди на велосипеді їх стримує лише відсутність найбезпечнішої велосипедної інфраструктури ( захищених велосипедних смуг), вони мають самостійно вимагати їх будівництва. Адже для 8% тих, хто вже їздить на велосипеді відокремлені велосипедні доріжки не є суттєвими або найвищим пріоритетом.
– Цей пункт про різні потреби, переваги та особисті інтереси, ймовірно, найкраще прослідкувати на діаграмі нижче. “Сильні та Безстрашні” і “Захоплені та впевнені” вже мають свої велосипедні “мережі”. Оскільки близько 60% населення є “зацікавленими, проте стурбованими” саме активність цієї більшості, її вплив на зміни політики і фінансування, має сприяти виникненню безпечної велоінфраструктури.
Дослідження свідчить про нерозвиненість існуючої веломережі
“Збудуйте веломережу, і вони (велосипедисти) з’являться” – вірно, але не завжди працює
“Збудуйте веломережу, і вони (велосипедисти) з’являться” – гасло прихильників міської їзди на велосипеді, які проводять кампанію за якісну мережу велосипедної інфраструктури. Але ніхто насправді не сумнівається в тому, що мережа безпечної інфраструктури сприятиме популяризації велосипедів. Реальна проблема полягає в отриманні основної підтримки, щоб змусити політиків і планувальників, аби вони збудували цю мережу високої якості швидко і ефективно.
“Зацікавлені, проте стурбовані” є основними користувачами, але, як правило, не вживають активних заходів, щоб отримати цю мережу відокремлених велосмуг. Натомість вони часто підтримують політику / політиків або вживають заходів, які є контрпродуктивними: витрати на транспортний бюджет переважно для розбудови автомобілеорієнтованої інфраструктури; проти заходів заспокоєння руху, зниження швидкості або обмеження автомобільного паркування.
Існує багато можливих перепон і “Зацікавлені, проте стурбовані” мають активно намагатися вирішувати основні з них
– Використання автомобільних шляхів найчастіше є одним з основних викликів для групи “зацікавлених, проте струбованих”, але не найголовнішим. Інші важливі бар’єри включають: неволодіння відповідними або елементарними навиками обслуговування велосипеда, відсутність досвіду велосипедних поїздок, відстань, пагорби, нестача часу, погода, піт, зіпсована зачіска, нетренованість, нестача сил, відсутність велопарковок, сім’я / друзі не їздять на велосипеді, не вважаючи його зручним і приємним. Проте існують шляхи подолання цих бар’єрів для більшості людей.
Насправді, бути зацікавленим або допитливим це лише початок, і цього, звичайно, замало. Ніхто не збирається з’ясовувати, які конкретні бар’єри ви маєте аби здійснити будь-яку конкретну поїздку або як краще вирішити їх. Це те, що кожен, хто користується перевагами використання велосипедного транспорту робить сам для себе. Усвідомлення значних переваг міської їзди на велосипеді вимагає зусиль, адже є істотною зміною способу життя.
Проблеми безпеки – лише одна з перепон, і поки велосипедна інфраструктура є ключовим фактором, є й інші шляхи її подолання, які ви можете обрати самостійно, принаймні для деяких поїздок. Звичайно, якщо ви просто шукає виправдання, чому ви не використовуєте велосипед як транспорт для будь-якої поїздки, навіщо зупинятися на безпеці? Є багато інших великих соціальних проблем, які ви можете також використовувати: нерегулярність оплаті праці або завелика кількість хатніх справ.
Більшість людей може почати використовувати велосипед, принаймні для деяких поїздок
– Більшість мешканців віком від 18 до 50 в таких містах, як Мельбурн вже їздять на велосипеді принаймні до одного регулярного місця призначення (магазини / кафе, залізничний вокзал, дім, робота) і вважають його досить безпечним і економним, швидшим і комфортнішим. Таким чином, “Зацікавлені, проте стурбовані” мають почати з малого аби осягнути і користуватись безліччю можливостей, а не чекати розбудови велосипедних доріжок.